Робота з нетипізованими файлами

Нетипізовані файли відрізняються тим, що для їх компонентів не вказано тип. Відсутність типу робить ці файли, з одного боку, сумісними з любими іншими файлами, а з іншого – дозволяє організувати швидкий обмін даними між пам’яттю та диском. 

При ініціалізації нетипізованих файлів процедурами reset чи rewrite можна вказати довжину запису в байтах. 

Наприклад: 

var f:file; … begin … reset(f,512); … end. 

В наведеному прикладі файл, пов’язаний із нетипізованою файловою змінною f, буде використовуватися в програмі, як нетипізований файл з довжиною запису 512 байт. 

Якщо при ініціалізації файлу довжину опущено, то по замовчуванню вважається, що довжина рівна 128 байтам. 

В Паскалі довжина запису повинна бути додатньою і не перевищувати 65535 байт. 

Для прискорення роботи з файлом рекомендується вибирати довжину запису кратною величині сектора дискового носія інформації (величина одного сектора – 512 байт). Максимальної швидкості при роботі з нетипізованим файлом можна досягти при довжині запису рівній довжині одного кластера. Величина кластера може бути різною у різних обчислювальних системах (два сектори і більше). 

При роботі з нетипізованими файлами можуть бути використані всі процедури і функції, що використовуються при роботі з типізованими файлами, крім read та write. 

Замість них при роботі з нетипізованими файлами використовуються процедури blockread та blockwrite: 

blockread(<файлова змінна>,<буфер>,<кількість записів> [,<результат>]) – процедура призначена для зчитуання інформації з нетипізованого файлу. 

blockwrite(<файлова змінна>,<буфер>,<кількість записів> [,<результат>]) – процедура призначена для запису інформації до нетипізованого файлу. 

Параметр <файлова змінна> вказує, над яким файлом буде виконано операцію вводу-виводу. 

Параметр <буфер> вказує ім’я змінної, у яку буде записуватись прочитана інформація при зчитуванні або із якої змінної буде записано інформацію у файл при запису інформації. 

Параметр <кількість записів> вказує, яку кількість записів треба прочитати чи записати. 

Змінна, у яку буде записуватись зчитана інформація, повинна мати розмір достатній для збереження заданої кількості записів. 

Необов’язковий параметр <результат> після виконання заданої процедури містить кількість записів, які реально вдалося прочитати з файлу або записати у файл. Він використовується для аналізу помилок при роботі з файлом і організації поведінки програми при виникненні таких помилок. 

Приклад : 

uses Crt; 

var FromF, ToF: file; 

NumRead, NumWritten: Word; 

Buf: array[1..2048] of Char; 

begin 

clrscr; 

Assign(FromF, 'c:\myin.txt'); { відкриваємо вхідний файл } 

Reset(FromF, 1); {розмір запису 1 байт} 

Assign(ToF, 'c:\myout.txt'); { відкриваємо вихідний файл } 

Rewrite(ToF, 1); { розмір запису 1 байт } 

repeat 

BlockRead(FromF, Buf, SizeOf(Buf), NumRead); {читаємо з вхідного файлу} 

BlockWrite(ToF, Buf, NumRead, NumWritten); {записуємо увихідний файл } 

until (NumRead = 0) or (NumWritten <> NumRead); {повторюємо ці дії доки не перепишемо весь вхідний файл} 

Close(FromF); 

Close(ToF); 

end.