Ідея штучних істот вперше згадується в старогрецькому міфі про Кадма, який, убивши дракона, розкидав його зуби по землі і заорав їх, із зубів виросли солдати, та в іншому старогрецькому міфі про Пігмаліона, який вдихнув життя в створену ним статую, Галатею. Також в міфі про Гефеста розповідається, як він створив собі різних слуг. Староєврейський міф розповідає про Голема, який був оживлений кабалістичною магією.
Схожий міф розповідається в скандинавському епосі Молодша Едда. Там розповідається про глиняного гіганта Місткалфе, створеного тролем Рунгнером для сутички з Тором, богом грому.
Перше креслення людиноподібного робота було зроблене Леонардо да Вінчі близько 1495 року. Записи Леонардо, знайдені в 1950-х, містили детальні креслення механічного лицаря, здатного сидіти, розводити руки, рухати головою і відкривати забрало. Дизайн швидше за все заснований на анатомічних дослідженнях, записаних у Вітрувіанській людині. Невідомо, чи намагався Леонардо побудувати робота.
Першого працюючого робота — андроїда, що грає на флейті, — створив в 1738 році французький механік і винахідник Жак де Вокансон. Він також виготовив механічних качок, які, як то кажуть, вміли клювати корм і випорожнюватися.
У 1969 році був створений перший робот, який здатний самостійно функціонувати та оцінювати власні дії — Робот Шекі.
З розвитком технології люди все частіше бачили в механічних істотах щось більше, ніж просто іграшки. Література відобразила страхи людства, що люди можуть бути замінені своїми власними творіннями. Роман «Франкенштейн, або Сучасний Прометей» (1818) іноді називають першим науково-фантастичним твором, що втілює цю проблему. Пізніше Карел Чапек пише знамениту п'єсу «R.U.R.», у якій представлена ідея складальної лінії, на якій роботи збирають самих себе, твір мав економічний і філософський підтексти. Надалі ці ідеї розвиваються в фільмах «Метрополіс» (1927), «Той, що біжить по лезу бритви» (1982) і «Термінатор»(1984). Як роботи з штучним інтелектом стають реальністю і взаємодіють з людиною, показано у фільмах «Штучний розум» (2001) режисера Стівена Спілберга і «Я, робот» (2004) режисера Алекса Пройяса.
З розвитком технології люди все частіше бачили в механічних істотах щось більше, ніж просто іграшки. Література відобразила страхи людства, що люди можуть бути замінені своїми власними творіннями. Роман «Франкенштейн, або Сучасний Прометей» (1818) іноді називають першим науково-фантастичним твором, що втілює цю проблему. Пізніше Карел Чапек пише знамениту п'єсу «R.U.R.», у якій представлена ідея складальної лінії, на якій роботи збирають самих себе, твір мав економічний і філософський підтексти. Надалі ці ідеї розвиваються в фільмах «Метрополіс» (1927), «Той, що біжить по лезу бритви» (1982) і «Термінатор»(1984). Як роботи з штучним інтелектом стають реальністю і взаємодіють з людиною, показано у фільмах «Штучний розум» (2001) режисера Стівена Спілберга і «Я, робот» (2004) режисера Алекса Пройяса.
У 1981 році Кензі Урада, робітник заводу «Kawasaki» став першою офіційною жертвою, що загинула від руки робота. З того часу число жертв роботів зростає, не зважаючи на впровадження вдосконалених механізмів безпеки.
Одним з перших прикладів вдалої масової промислової реалізації побутових роботів стала механічна собачка «Aibo» корпорації «Sony».
Немає коментарів:
Дописати коментар