Основні елементи мови Паскаль. Алфавіт.

ВСТУП

Мова програмування Паскаль була розроблена швейцарським вченим Нікласом Віртом як засіб для навчання студентів програмуванню. Однак ця мова виявилась настільки вдалою, що досить швидко завоювала популярність серед програмістів і завдяки корпорації Borland перетворилася в потужну сучасну професійну систему програмування, за допомогою якої можна вирішувати різноманітні задачі: від розробки відносно простих обчислювальних програм - до створення складних реляційних систем управління базами даних. Вдале поєднання простоти мови з вражаючими можливостями призвело до появи потужних систем програмування на її основі, таких, як Turbo Pascal, Delphi, Kylix. Особливо привабливою мову Паскаль робить те, що на сьогоднішній день – це одна з небагатьох мов програмування, яка має розвинені засоби програмування для багатьох поширених сучасних операційних систем, що дозволяє досить легко переносити програми, написані на мові Паскаль, до різних операційних систем.

АЛФАВІТ МОВИ

Алфавіт – це сукупність дозволених в мові символів чи груп символів, що розглядаються як єдине ціле. Алфавіт мови Паскаль складається з літер, цифр, спеціальних символів та символів, що не використовуються. Крім того до алфавіту мови Паскаль можна віднести зарезервовані слова та стандартні директиви.

До літер відносяться великі та малі літери латинського алфавіту-від A до Z та від a до z. При цьому Паскаль не розрізняє одноіменні великі та малі літери. Також літерою вважається символ підкреслювання “_”.

До цифр відносяться десяткові цифри від 0 до 9 та шістнадцяткові цифри. Кожна шістнадцяткова цифра має значення від 0 до 15. Перші десять цифр позначаються десятковими цифрами, інші шість латинськими буквами від A до F та від a до f. Для того, щоб відрізнити шістнадцяткове число від послідовності символів, перед ним записують символ $.

Спеціальні символи можна умовно розділити на

розділові знаки,

знаки пунктуації,

знаки операцій та

зарезервовані слова.

Розділові знаки використовуються для відділення один від одного елементів програми. У якості розділових знаків можна використовувати : • символ пробілу; • символ табуляції; • коментарі. Кілька символів пробілу, що слідують один за одним вважаються одним. Коментарем називається будь-яка послідовність символів, розміщена у фігурних дужках: { коментар }  Замість фігурних дужок можна використовувати пари символів (* та *). Коментарі можуть займати будь-яку кількість рядків і ігноруються під час виконання програми. Основне призначення коментарів – пояснення по тексту програми. Не слід плутати коментарі з директивами компілятора, що починаються з пари символів {$ та закінчуються символом }. Директива компілятора розглядається як єдине ціле і призначена для керування процесом компіляції програми.

До знаків пунктуації відносяться: (  ) (* *) [  ] {  } “ , . : ; := .. ^ @ $ # .

Знаками операцій являються: + - * / = < > <> <= >= .

До стандартних директив мови Паскаль відносяться такі слова:

absolute

assembler

external

far

forward

interrupt

near

private

virtual .

Зарезервованими у мові Паскаль є такі слова:

and           asm           array                    begin

Case        const      constructor       destructor   div

Do    downto    else     end     file

For     function     goto    If    implementation

In   inline    interface    label    mod

Nil    not     object    Of     or      packed

procedure    program    record     repeat

Set     shl     shr     string    then

To     type     unit      until     uses

Var    while     with     xor

Стандартні директиви та зарезервовані слова в програмі можуть використовуватися лише за своїм прямим призначенням, і не можуть бути використані у будь-якій іншій якості. Символи, що не використовуються, це символи які не являються безпосередньо частиною мови Паскаль і можуть бути використані лише у коментарях, а також у символьних та рядкових константах. До таких символів належать, наприклад, літери українського алфавіту.